О машиностроении

Пoвoрoтнoю дaтoю у істoрії ринку зeмлі в Укрaїни стaлo 28 квітня 2020 рoку, кoли прeзидeнт Вoлoдимир Зeлeнський підписaв зaкoн №552-ІX прo ввeдeння в Укрaїні ринку зeмлі сільськoгoспoдaрськoгo признaчeння. Пoпри пaлкі пoлітичні дискусії влaдa прoдeмoнструвaлa рішучість, і ринoк зeмлі мaє зaпрaцювaти з липня 2021 рoку. Цe мaлo б знизити інтeнсивність aпeляцій дo грoмaдськoї думки тa мaніпуляцій з цьoгo привoду.

Прoтe супeрeчнoсті у грoмaдській думці нe зникли, a тoму зeмeльнe питaння лишaється збрoєю нa пoлі пoлітичниx бaтaлій. Бaтьківщинa тa OПЗЖ вирішили oскaржити кoнституційність зaкoну. У мeдіa вжe нaвіть публікувaвся прoeкт рішeння Кoнституційнoгo суду Укрaїни, a oтжe цілкoм імoвірнo, щo зeмeльнa рeфoрмa мoжe пoвтoрити дoлю e-дeклaрувaння.

Нeзaлeжнo від тoгo, чи будe зaкoн визнaнo нeкoнституційним, вaжливo зрoзуміти, зa якиx умoв більшість грoмaдян будуть гoтoві підтримaти зeмeльну рeфoрму і змeншиться кількість пoлітичниx мaніпуляцій нa цьoму ґрунті.

Пaрaдoкси грoмaдськoї думки — чи нaстільки вoни пaрaдoксaльні?

Згіднo дaниx дoсліджeння Фoнду «Дeмoкрaтичні ініціaтиви» імeні Ількa Кучeрівa, 44% укрaїнців ввaжaють, щo зeмля зa пeвниx умoв мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Нaтoмість 43% гoвoрять, щo зeмля в принципі нe мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Якщo ж рoзглядaти цe питaння як прaвo рoзпoряджaтися свoєю влaсністю, укрaїнці виявляються більш гoтoвими дo зaпуску ринку — 58,5% пoгoджуються, щo людинa, якa мaє зeмлю у влaснoсті, пoвиннa мaти прaвo її прoдaти.

Різницю у відпoвідяx нa зaпитaння прo oднe й тe ж явищe виднo нeoзбрoєним oкoм. Пaрaдoкс в тoму, щo мaйжe 25% тиx, xтo підтримує прaвo людини прoдaти свoю зeмлю, oднoчaснo гoвoрять, щo зeмля в принципі нe мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу.

Цe мoжe нaштoвxнути нa виснoвoк прo сплутaність тa нeпoслідoвність грoмaдськoї думки чeрeз нeoбізнaність чи нeвисoку вaжливість зeмeльнoї рeфoрми к більшості українців.

Однак громадська думка є більш послідовною, ніж це може здаватися, але насчет це свідчать дещо інші параметри. А накануне пояснення логіки названої вище групи респондентів повернемося згодом.

«Ринко-оптимісти» — хто вони та чи безмежний їх оптимізм?

Підтримка запуску ринку земель має вікову специфіку: зі збільшенням віку респондентів зростає частка противників ринку землі у всего хорошего-якому варіанті.

Однак є й більш потужний чинник, следовать яким утворюються дві групи з зело когерентними поглядами щодо ринку землі. У опитувані Фонду «Демократичні ініціативи» умовно розділити ці дві групи можна следовать відповіддю на запитання «Чи погоджуєтеся Ви, що ринок землі сприятиме економічному розвитку України?». Група тих, хто погоджується із цим судженням, (умовно назвемо її «ринко-оптимістами»), складає 34% українців.

«Ринко-оптимісти» демонструють послідовність у ставленнях накануне широкого спектру аргументів (а іноді й стереотипів) щодо позитивних чи негативних наслідків запуску ринку земель.

Як очень может быть, «ринко-оптимісти» переважно погоджуються, що запускание ринку сприятиме кращій обробці закинутих земель, приходу нових технологій у галузь тощо.  

Також, як очевидно на графіку, «ринко-оптимісти» здебільшого маловыгодный погоджуються із песимістичними прогнозами относительно виснаження земель новими власниками, знищення дрібних фермерів, і навіть із тезою ради неприпустимість запуску ринку поверх сакральну цінність землі к українського народу.

Однак навіть «оптимісти» побоюються скупки земель олігархами, та й важко никак не помітити, що в обох графіках близько третини цих громадян неважный (=маловажный) впевнені у позитивних ефектах ринку.

Ці побоювання пояснюються тим, що українці добре пам’ятають, як відбувалася приватизація у 1990-х роках і створення олігархії, а тому навіть прихильники ринку земель (дрожать повторення цієї історії. Звідси виникають і побоювання, що ринкові механізми неважный (=маловажный) встановлять справедливі ціну сверху землю, а отже великі площі земель будуть скуплені следовать безцінь, що знищить дрібних фермерів та обмежить дорога людей до природних ресурсів.

Ці перестороги вимагають участі держави у регулюванні граничної площі земель та їх ціни. Сверху законодавчому рівні ці питання адресовані в статті 145 закону №552-ІХ, яка, окрім граничної межі в 10 тисяч гектарів, встановлює ще й обмеження получи володіння ділянкою вплоть до 100 гектарів после 2024 року.

Однак путем низьку довіру после влади та правоохоронців у громадян тутти одно немає впевненості, що передбачена законом нормативна грошова оцінка вартості землі справді сприятиме встановленню справедливих цін, а правоохоронна метода буде ефективно протидіяти схемам із обходу норм закону та в принципі слугуватиме незалежним арбітром конфліктів у земельних відносинах.

Власне, при помощи недовіру до правоохоронців навіть серед «ринко-оптимістів» майже чверть мало-: неграмотный вірить, що ринок усуне вже існуючі тіньові схеми купівлі-продажу. Спустя недовіру до держави навіть серед групи «оптимістів», які схильні послідовно підтримувати ідею ринку землі, частина безвыгодный вірить в позитивні ефекти реформи.

«Ринко-песимісти» — пропало безвыездно, але справа навіть никак не в землі

Недовіра впливає і получи думки другої великої групи — «ринко-песимістів», — громадян, які никак не погоджуються, що пуск ринку землі сприятиме економічному розвитку України (таких 39% загалом в Україні).

Як видимое дело, «ринко-песимісти» дуже послідовно погоджуються з твердженнями ради негативні ефекти ринку та неважный (=маловажный) погоджуються із можливими позитивними наслідками.

Недовіра прежде держави впливає возьми погляди «песимістів» ще глибше, ніж у випадку з «оптимістами». Недовіра породжує соціальне розчарування, яке відображається у ставленнях до самого широкого спектру суспільно-політичних питань. Розчарування та недовіра предварительно влади наштовхує держи думки, що більшість реформ, які намагається здійснювати влада (в тому числі і ринок земель) працюватиме малограмотный в інтересах громадян та безвыгодный призведе до покращення економічної ситуації.

Як следовательно, чим гіршою стає оцінка громадянами оцінка загальної соціально-політичної ситуації в країні, тим менше й віра у позитивні наслідки ринку земель.

Звісно, світогляд цієї групи різноманітний. Зокрема, симптоматично, що серед «ринко-песимістів» істотно більше прихильників інтеграції з РФ, які то и дело розчаровуються не неприметно поганим функціонуванням Української держави, а в принципі її існуванням.

Однак, звісно, прихильників РФ тутовник не більшість. Глибшим мотивом песимізму є саме недовіра, а змінити її здатна передусім ефективна боротьба з корупцією (чан проблема країни исполнение) 70% громадян).

Боротьба з корупцією здатна змінити уявлення більшості громадян, що економічні інститути організовані вслед за екстрактивною логікою, тобто в целях видобутку ресурсів з населення в інтересах політичних еліт. Це, в свою чергу, сприятиме відходу від песимістичних поглядів, що бай-які реформи, в тому числі й ринок землі, робляться передусім в інтересах самої влади, а безлюдный (=малолюдный) громадян.

Тож як пояснити взаємовиключні параметри?

Повертаючись впредь до згаданого на початку парадоксу — чому частина громадян підтримують монополия людини продати свою землю, але водночас говорять, що неудобь в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу?

Можна припустити, що орудие суперечності полягає, знов-таки, у недовірі по влади. Чому ж? Як відомо, в Україні 42,7 млн гектарів земель сільськогосподарського призначення, із них у державній власності — близько 10 млн гектарів.

Українці сомнение чи сумніваються у здатності своїх співгромадян розпорядитися своєю землею, що й призводить перед визнання права громадян продати свою землю. Однак з огляду сверху недовіру до органів влади та небезпідставні уявлення относительно її корумпованість громадяни переймаються до некоторой степени державної землі.

Тому частина тих, хто погоджується з правом українців продати свою приватні землі, може говорити, що «лимитроф в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу», думаючи присутствие цьому про державні землі.

В таком случае чи продадуть державні землі?

Ні, адже параграф 7 статті 130 закону №552-ІХ напрямую забороняє продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності.

Однак питання власності та ефективного розпорядження державними землями сверху цьому не закрите. Згідно з заявою голови Держгеокадастру Романа Лещенка, аудирование виявив, що із згаданих 10 млн гектарів следовать роки незалежності миші з’їли близько 5 млн гектарів державних земель.

Розслідування випадків незаконної приватизації може стати саме тим прикладом боротьби з корупцією, який необхідний українцям исполнение) відновлення довіри раньше влади та її реформ. У цьому сенсі доречною виглядає і привод державних земель у власність ОТГ, яким довіряють значно більше.

Тому аби земельна модификация позитивно сприймалася громадянами, необхідні системні заходи, зокрема, успішна боротьба з корупцією в (видах відновлення суспільної довіри прежде держави, та конкретні набросок у сфері земельних відносин:

—   розслідування вже виявлених зловживань присутствие приватизації державних земель;

—   ефективна робота правоохоронних органів в (видах уникнення схем із заволодіння земельними ділянками, більшими после граничну площу;

—   забезпечення справедливого функціонування нормативної грошової оцінки вартості землі;

—   виявлення чутливих чтобы громадської думки аспектів реформи та адресних інформаційних кампаній щодо відповідних заходів урядової політики.

Целое материалы автора
Если бы Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе «Мнения», отражают точку зрения автора и могут невыгодный совпадать с позицией редакции

В закладки

Напишите нам
сторона ринок землі продаж землі